Задивляються очі у даль,
Далеко, далеко навпроти.
Обрій захований в сіру сталь,
Зором сталі не розпороти.
Там за обрієм гори знялись,
Там смереки мов терикони.
Чи вернуся туди ще колись,
Чи здолаю всі перепони.
Серце туги стискає гора,
Вітер голос з далі доносить.
Повертатись додому пора,
Натерпівся по світі досить.
Там під берегом батьківський дім,
Над домом сади мов вітрила.
Через сніг, через дощ через грім,
Чи донесуть у даль ту крила.
Так хотілось би серцю дійти,
Душі моїй було би добре.
Пронестись крізь широкі світи,
Розпороти сталевий обрій.
2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592196
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.07.2015
автор: Василь Надвірнянський