Безпечно зберу валізи
і з міста втечу хутчіш.
Та знаю:перед відї'здом
говориться найщиріш.
Порину за течією,
знайома й найлегша путь..
Пробач,але нічиєю
не можу я довго буть.
Безглуздя - де правду діти -
в мої не сімнадцять літ.
Але понад все на світі
люблю увесь білий світ:
книгарні,перони,крики
совині,коли пітьма..
Нещастя для чоловіка -
я втіха собі сама.
То ж нащо лякаєш лихом?
І розпач у зламі рук...
...А поїзд радіє стиха:
"Ти тут-таки,тут-таки,тут..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592388
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2015
автор: Любов Матузок