Коли один з найважливіших днів твого життя
минає
наодинці
коли маєш зробити крок
вперед
або хоча б не спинятися
і не повертати голову назад
востаннє вдивляєшся в далеч балкону
з надією
що хоч хтось
хача б хтось бачить
байдуже
коли повз тебе проходять п'ять років
і ти вже навіть не можеш торкнутися
ні людей
ні їхніх сердець
залишаються лиш стіни
які бачитимеш кожного ранку
по-дорозі до нового життя
коли в твоїй голові крутиться лише слово
"востаннє"
і твої очі не знаходять на балконі нікого
ти почиаєш шукати виходу
а вихід
він майже як вхід
головне не повертатись
не боятись
і бути чесним з собою
подумки дякуєш тим хто не був поруч
тим хто зрадив
вони роблять тебе каменем
сильним і міцним
який невдовзі не можна буде підняти
не можна буде кинути
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592602
Рубрика: Верлібр
дата надходження 09.07.2015
автор: Загублена в собі