Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє.
Леся Українка
Мова моя - єдиная зброя,
Мова моя, мов добірний кришталь,
Нас ти завжди зовеш за собою,-
В всесвіт, де словом карбується сталь.
Мова моя солов*їная - криця,
Поштовх і подих, і серця журба.
Ти народу почесная жрице,
Наше ти сонце і наша броня.
Загнана й бита в ріднім ти краї,
Ой, нелюбима в прийдешніх панів,
Та в народа душі ти розмаєм,
Кожною смужкою на рукаві:
Барви чорного на білім фоні,
Квіти червоні, як поклик душі,
Мудрість народу в кожному слові,
Століттями ткана на полотні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592614
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.07.2015
автор: Райка