Усі ми люди... Кожен має душу.
У кожного вразливою бува.
Та часто ми страждаєм від бездушшя,
Коли болючі кидають слова.
Неначе колючки втикають в серце.
І ти не знаєш, де себе подіть.
Скажи ж про це спокійно і відверто,
Бо як тоді у бруді цьому жить?
Якщо у когось настрою немає,
І має намір злість свою зігнать,
Моя порада: нерви хай тримає,
Бо ми всі люди. Треба пам"ятать!
Слова хай будуть, наче чиста річка.
Прозорими хай будуть, як сльоза!
Хай зникне ця погана звичка:
Від слів простих, згинатись, як лоза.
Умій прощать і будеш ти прощенним.
Не варто дах зривать від чиїхсь слів.
І будеш ти в житті оцім спасенним,
Бо ти себе в руках тримати вмів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592652
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.07.2015
автор: Н-А-Д-І-Я