Застогне дуб,заплаче мати,
І сяде сонце,і замовкне птах.
Немає вже чого втрачати,
Байдуже все,байдужий страх.
Вже бачили і муки,і страждання,
І як від болю ниє тіло та душа,
І як життя усе,і як усі бажання,
Повільно відлітають в небуття..
Коли нема вже часу далі жити,
Коли між ним,реальністю росте стіна,
Тихенько так промовить:"Мама...
Коли ж нарешті вже закінчиться війна?"
Засвище вітер лютий,наче в бурю,
Пригнуться до землі дерева і трава.
Бо там один у полі воїн помирає,
А як один у полі - воїна нема...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592792
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.07.2015
автор: Alyaska