Зайшли в її кімнату... їх було рівно сім,
Старались не шуміти – виходило не у всіх –
Порушив хвилю тиші їхній щирий сміх,
Та старший заспокоював уперто їх.
- Тихенько! - мовив янгол янголятам,
- Вона втомилася... тож дайте подрімати!
Й ледь чутно заспівали ніжну колискову
Про те як юний місяць приміряв обнови.
Про кольори дощу, який їй до душі,
Про ті сміливі сльози щастя на її щоці...
І подивившись на світанок у Світланчине вікно,
Промовили всі дружно: - Цілуймо й летимо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592927
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2015
автор: Яна Бім