Розлучення… Навіщо такий біль?
Набридли повсякчасні оті свари?
Ви ж ставили в одруженні ту ціль,
Щоб поряд бути навіть, коли «хмари»!
І що тепер? На різнії шляхи?
Вже впевнені, що краща буде доля?
Та ви ж як ті підбиті два птахи...
Розлучення – то не Господня воля!
Хай вмре той егоїзм, що є в грудях,
Ви слухайте не розумом, а серцем! -
Тоді для вас лиш буде один шлях,
Де небо Благодаті відімкнеться!
Прощайте один одного – то мир,
Той Божий мир у шлюбі буде поряд,
Хай буде він для вас ориєнтир,
З яким долають на шляху всі горе!
Коли Бог в серці є, то й почуття –
Коханнячко святе, що було в грудях,
Вас буде вести завжди до злиття,
До того щастя, що так прагнуть люди!
Ідіть до щастя впевнено свого,
Не зводьте стіни між собою, грати,
Забудьте про розлучення - його
Не треба навіть в думках своїх мати!
10.07.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2015
автор: Людмила Дзвонок