Злива надворі і м'якість халату,
і погляд на вулицю через вікно,
звучить надто бридко, "ванільно", незграбно,
все це, як в дешевому псевдо-кіно...
Думки заблукали десь там в вирі шуму,
розряд блискавиць знову небо розбив,
і вітер гуляв і все нищив бездумно,
немов намагався докласти всіх сил...
Немите волосся закручене в "хвостик",
в очах крапля страху від хвилі подій,
в руці чай чи кава - гірке і незносне,
на серці - нічого - ні планів, ні мрій...
Розгубленість й втома зросли в дратівливість,
пасивність до всього, байдужість до сну,
а, може, це все - лиш природи примхливість,
істерика ззовні - рядки на листку...
А дощ все сильніше й сильніше вирує,
шумить і ламає навколо усе,
хотілось кричати - натомість мовчу я,
дивлюсь за вікно, а злива росте...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592966
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2015
автор: Sama_po_Sobi