Матусю тато зове киця
лише тоді, коли він злиться.
А взагалі – моя кицюня,
адже вона сама гарнюня.
Раз мама киця, тато – кіт.
(Незрозумілий перепліт).
На мене кажуть їжачок,
хоч не колючий мій бочок.
Лиш чубчик в мене «дротик»
та круглий мій животик.
Можливо я не їхній син?
(Думки кружляють, наче млин).
Сказав одного разу прямо:
«Якась сім’я чудна в нас, мамо.
Хіба в житті буває так,
ви всі коти, а я – їжак?»
Дійшло до сліз вже моє діло
та мама виправила вміло.
Постригла чубчик – «дротик»
і став я також котик.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593116
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 11.07.2015
автор: Саша Царь