Не Бог виною – горе на поріг,
Війна, що тисне кров з людського тіла.
Безвільність – ось де наш одвічний гріх,
Байдужа ситість, що кістки пригріла.
А Бог – Він любить, руку Він подасть,
Коли побачить намір соковитий.
Але не зробить сам усе за нас,
Лишив нам волю, вибір щоб робити.
Отож не спімо, коли дім в біді.
В метал самі не переходять руди.
Хай будуть кроки й помисли тверді
Заради світла, що наповнить груди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593233
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.07.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)