Я заздрю вітрові що стрінеться з тобою,
і залоскоче довгу кОсу до схочУ,
коли я зійдусь з сонцем у двобою,
то наче лист осінній облечу.
Твій погляд радше зрониться на небо,
коли на дереві опиниться котя,
а я... а я шукатиму шляхи до тебе,
дерУчись через зарослі життя.
Птахам не треба приводу зустрітись,
щоб привітати раннім співом твій прихід,
бажав би небом я тобі приснитись,
і на долоні помістити небозвід.
Я заздрю, що світанок твій сусід,
як променями зайчиків пускає,
бажав би тебе вкрасти я у світ,
де жоден світ для нас не помішає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593235
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2015
автор: 220