В тісній кімнаті,рівній клітці,
нарешті стали ми близькі!
О як же ми вслухались в східці,
і в кроки вкрадливо-густі.
Як ми молилися на ключ!..
...Крізь вії штор пекло віконце,
ти в бронзі смаги,голіруч,
і нагота товоя - як сонце.
Двох тіл і єдність й боротьбу
ми віддали на розсуд долі,
й втекли від світу на добу
ми в інший вимір - в час любові...
...Роки не милують людей.
І пристрасть - мов на каві пінка -
осіла по той бік дверей.
А з цьоьго боку - мудра жінка,
якій піднятися вдалось
по сходинках життєвих - вище...
Й те сонце - плямою здалось,
і свище вітер по горищі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593239
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.07.2015
автор: Любов Матузок