Весна в селі з’явилася дощем.
В руці пучечок пролісків тримала.
Зайшлася вільним, радісним плачем,
Обнявши, довго землю цілувала.
Немов дочка, з чужої чужини
Вернулася до рідного подвір’я,
Нарешті усвідомивши безмір’я
Своєї туги. Туги і вини.
Ну як вона посміла, як могла
Залишити цей край напризволяще?!
Он як змарнів без ласки, без тепла,
І скрізь сумне, обкрадене гілляччя.
Мерщій до діла! А воно – просте.
Весна відмінить всі закони сонні.
І знов крізь напівтраур проросте
Краса, що гідна марша Мендельсона.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593417
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2015
автор: Ніна Багата