Живу у Всесвіті, під небом,
Мене утримує земля,
Задовольня мої потреби,
І колиса, мов немовля.
Росою свіжості окропить,
Коли в душі пала вогонь,
Зупинить відчайдушні кроки
Теплом повітряних долонь.
Суцвіттям очі замилує,
Красою рік, морів та гір,
Волога щемко зацілує,
Веселкою привабить зір.
Коли ж стомлюсь від сірих буднів,
Від зради, болю, від біди,
Вона мене вкладе на груди,
До себе прийме назавжди́...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593430
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.07.2015
автор: РОМАН СОБОЛЄВ (В СТРИГУН)