Давно,давно,у сотому N році,
Коли зірки уміли розмовлять.
Коли квітки на кожненькому кроці
Голівоньками ще могли кивать.
Давно,давно,коли усенькі пташки
Крилечком стуконіли у вікно;
Коли зайшли на чай,а потім чашку
Помили і поклали на сукно,-
Було маля,чаклуночка маленька.
Як прийде в сад,то гілочки сухі
Розпустять квіт,травиночка слабенька
Так шелестить,що чують і глухі.
Хтось захворів-торкнеться і злікує,
Сумного бачить-звеселить до сліз.
-Вона страшна!Маленька,а чаклує!
Вели селом спалити її в ліс.
-Та в чім її вина?-суддя питає.
-Вона чаклунка!Спалимо і все!
Вона в долонях зорі всі тримає!
-Та ж я суддя!..-і мантію трясе.
-Та чим таким ще всім вам завинила?
-Ось без роботи лікар котрий рік!
Дітей до ночі на ставку томила!
Бо риби розмовляли!Чоловік
Прийшов додому сивий!Налякали!
З тих пір не розмовляє,а мовчить.
А потім його діти засміяли,
Тепер вже бідний нічкою не спить!
-Та в чім її вина?!
-Ось вчора знову
Корова захворіла.Це маля
Присіло й зліквало!Я розмову
Цю чула аж до ранку!Скрипаля
Заставило так грати,що два тижні
Не можна було в полі покосить!
Так зацвіли у цьому році вишні,
Що неможливо в хату доносить!
Із дерева одного всі зривали,
А вишень тільки більшає щораз!
Та хай би всі ті вишні повсихали,
Бо люду стільки збіглося до нас!
-Та де вина?!
-А ви не зрозуміли?!
Вона ще й хліб бідненьким роздає!?
Бідняк не просить!
-Чи ви подуріли?!
І мантію суддя їй віддає.
Бере маля цю мантію,кидає,
Перетворила в золото...
-Беріть...
Сама тихенько Янголом злітає,
Щоб повернутись через N століть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593506
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 13.07.2015
автор: Відочка Вансель