Любив всім серцем Україну,
Роки життя всі їй віддав.
Беріг в душі немов перлину,
Любить і нам заповідав.
Не раз ти падав й піднімався –
У наймах був й на засланні.
Та тільки вірним залишався
Своїй країні в чужині.
Бо дух твій вільний не скорити,
В душі любов завжди жива.
Де сили брав ти, щоб любити,
І нам писав святі слова?
Ти мріяв, що ми будем вільні
І прагнув світу довести,
Що в Україні люди сильні,
Ми здатні все перемогти.
І ось тепер ми незалежні,
Будуємо свій власний край.
Можливості такі безмежні,
Народе мій, пора, вставай!
Ми самі творимо майбутнє,
В країні нашій жити нам,
Минуле вічне, незабутнє,
За все Тарасе, вдячний вам!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593752
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.07.2015
автор: Viko Prontaliy