[i]Ми блукали окремо у різних края́х.
І пливем поодинці у власній країні.
Саме тут, на очах, розбігається шлях,
Тей, що ми по ночам прокладали і в днину.
Під розкинутим небом розтратили час.
Смакували депресію вдвох добровільно...
Та маленький ліхтарик між нами погас,
І тепер, хміль приходить щоранку стабільно.
І тих днів розмальованих більше не буде.
Чорні плями закрапали нам полотно,
Ту любов білосніжну, в яку вірять люди
Ту любов, що дається акторам в кіно.
Ми закинемо гроші кудись в нікуди,
Щоб бодай на годинку вернути хвилини,
Щоб ступити ще раз на колишні сліди,
В галереї життя зачеркнути картини...
Щоб внести якісь зміни, ліхтар запалити,
Щоб спалити початок жахливих причин,
За яких ми сьогодні не можемо жити,
За яких ти цвітеш, а я тлію один.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2015
автор: Karo