Розхитайте мені небо,
хай впаде додолу,
Нехай хмарами прикриє
мою душу голу...
Бо немає одежини
чим її вдягнути .
Може небо підказало б,
як їй далі бути.
Може б сонце освітило
до себе дорогу.
Може б зорі та й навчили
як молитись Богу.
Щоб молитва долетіла
до Божого Сина,
Щоб почув він чого просить
в молитві людина.
Покинула душа рідна -
де знайти пораду?
Життя квітне, розцвітає,
та в чужому сАду.
І заходить сонце знову,
і не пада небо...
Розхитайте мені його.
А може й не треба...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593805
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2015
автор: Любов Вакуленко