Отям себе, отям і схамени!
Народе мій, узри свою подобу!
Вести себе отак, як дикуни –
І мріять про стандарт – a la Європа!
Сміття навкруг – на ниві і в душі,
Горілка ллється – на межі потопу!
Та нам про це ні слова не скажи,
Нам подавай на блюдечку Європу!
Хаос у владі – Лебідь, Щука й Рак,
Розбрат шматує – час кричати «пробі».
Не до єднання спішимо, однак
Волаєм – врозуми ти нас, Європо!
Наш виднокіл – хабар на хабарі.
Хоч всіх чинуш – до вигрібної – скопом.
Державний усихається пиріг.
А ми – із голим задом – у Європу!
Ще скільки саун треба нам пройти,
Ще скільки раз обійде сонце глобус,
Щоб, врешті, досягнути до мети –
Попасти в тричі бажану Європу!
Чи, може, вже катарсиса горно
Нам спалить меншовартості мікробу
І витворить в душі такий геном,
Що вже до нас попроситься Європа?!
Катарсис – очищення душі шляхом випробувань, страждань, співпереживань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593825
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.07.2015
автор: stawitscky