Стоїть Пречиста Діва на постаменті,
в одежі білосніжній жовтий блиск,
у кованому листі огорожа,
з металу дах, листя висить униз.
Дощ закінчився, чи не припинявся,
на краю кладовища - статуя кам’яна,
на білому обличчі краплі-сльози,
голова схилена, стоїть вона сумна.
Діва глядить на поле з житом,
краї побачить кожного села
і нову церкву серед поля,
стару із дахом, де високі дерева.
За старою церквою є огорожа,
пам’ятник тим, які за волю полягли,
а далі вкопані стоять у землю
старі німецькії хрести.
Зелені трави скошені між ними
і різної хрести вже висоти,
а може тільки з потойбіччя
хтось заглядає іноді до них.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594005
Фотографія автора.
07.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593837
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.07.2015
автор: Светлана Борщ