Мене оточує мільйонне місто люду.
І серед нього я не можу зрозуміти:
Тебе я бачу кожен день? майже усюди…
У кожному обличчі чоловіка.
Я не надихалась тоді твоїм повітрям.
Не все сказала, що по венах потекло.
Не вистачає мені досі того світла,
Що дарувало кожен день твоє тепло.
Наших годин разом було так мало!
І в голові застрягла кожна з них.
Без тебе порожньо і якось дико стало,
І дивно байдуже, ну майже до усіх.
Багато обіцянок і загальних планів,
Тепер це лише спогади. Ти знаєш,
Я не додам тебе до кількості романів,
Які після розриву не згадаєш.
Не знаю, що в тобі мене дивує,
І намагалася знайти щось особливе.
Але найбільш за все мене дратує -
З тобою я була дуже щаслива.
Забути відчуття це я не хочу,
Тому болітиме ще довго, відчуваю.
Та мріється проснутись серед ночі –
Щоб усвідомити, що болю більш немає…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593848
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2015
автор: Дарина Бондарчук