Від діда пахне смертю і дощем,
холодним потом і гарячим літом,
старим, як світ порічковим кущем,
вчорашнім ранком і прадавнім вітром
Від діда пахне солодом вина
і всохлим хмелем, що поріс над тином
потилицю накрила ковила,
і посивіла від часУ, що сплинув
І любить дід ходити під дощем,
і грітись у скуйовдженій перині.
У пазусі під вицвілим плащем
носити щастя васильково-синє.
Мандрує дід, тупцює коштуром
і човгають смішні намоклі капці.
А хтось вгорі ще відкладе перо...
І півень-друг прокине діда вранці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593913
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 15.07.2015
автор: Оля Бреславська