Чи є то гріх- так марити тобою?

Я  не  розумію,  що  в  твоїх  очах,
Що  спокушає  так  мене  постійно,
скажи,  що  ти  ще  не  прочах,
або  збреши,  якщо  все  безнадійно!

Чи  є  то  гріх-  так  марити  тобою?
В  безсонну  ніченьку  я  знов  журюся,
боюся,  що  не  я  призначена  судьбою,
А  що,  якщо  це  так?  Тоді,  скорюся?

Бог  зна  що  це  за  чудо  будиться  у  грудях,
Ти  зачарував,  що  дрож  мене  проймає,
І  не  знала,  що  таке  манливе  буває  в  людях,
Господи,  хтось  до  цього  взагалі  звикає?

Що  ж  ти  так  бентежиш  душу,  мій  жаркий,
І  що  в  мені  велить  тебе  любити  до  нестями?
Мені  така  любов,  як  мед  гіркий,
Що  душу  розриває  безжалісно  клаптями!

Мій  ясноокий,  як  все  те  мені  забути,
Що  ти  залишив  після  себе  в  мить,  
Коли  буденність  поміняв,  що  і  збагнути
не  одразу,  чому  у  мене  серденько  бринить.
 
©  Copyright:  Ріна  Ружинська,  2015

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593936
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.07.2015
автор: Ріна Ружинська