Мов лаковані всі плющі,
пелюстки ув айстр – вермішеллю,
невблаганний розстріл – дощі ,
так не хочеться буть мішенню.
Атакує дощ навмання,
нахабніє на склі автівки,
і розкладені на півдня
парасольок тупі гвинтівки.
То ж шеренгами – кроком руш!
По мільйонах краплинних оргій,
на малі країни калюж,
збайдужілих до наших вторгнень.
Все змінилося від води,
світ тепер – до дощу стосовно.
…На землі – глибокі сліди:
і порожні, і беззмістовні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2015
автор: Любов Матузок