і де ж є той Ра,
що зáвжди освітлював шрами?
в печері сховався чи в храмі....
чому твій вогонь догора?
в тобі сил моїх аж гора
без кóтрих я — навіть не тінь.
між спалахів та мерехтінь
тону я в глибинах Дніпра.
лиш там проростає трава,
де є твоє світло й вода.
похмурий ліс швидко згада,
коли ти тепло дарував...
скажи мені, Ра,
де темряві чорній кінець?
напився її по вінець...
чи тó мені вжé час-пора...
15.07.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2015
автор: Микита Баян