Коли жахлива дійсність давить
Переживаєш за своїх дітей,
Й вже розпач душу твою чавить
Сприймаєш радикальну суть ідей.
До революції крокуєш,
Ганебну владу вигнати щоб геть,
Всю силу єдності ти чуєш
І борешся за правду і за честь.
За честь пожити в цій країні
Як мудрий, роботящий чоловік,
Не в бідності страшній як нині,
Добробуту щоб завше пити сік.
Мета чудова, чи здійснена?
Чиновники колишні ще живі,
Не кине ця братва учена
Жиріти й далі на людській крові.
Зупинить їх лише в’язниця
Й позбавлення нажитого майна,
Нехай омріяне здійсниться,
Нехай нарешті прийде ця весна.
16.07.15.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594225
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.07.2015
автор: Георгій Грищенко