Мій любий ніжний добрий щирий татку!
Якби ти знав, люблю тебе як дуже!
Твої вірші, в дитинстві як загадки,
Тепер лиш оцінити справді можу.
Слова твої дотепні завжди поруч:
«Шкіберик» і «моцюшка» я у тебе.
Поїздки всі, влаштовані власноруч,
Завжди у нас яскраві і веселі.
Ім'я, що дав мені, найкраще в світі!
Його ношу з повагою і гордо.
А хатка наша вся в вінку із квітів
За розміром побила всі рекорди.
В дитинстві ми змагались за канали,
Та вранці все ж під бокс я прокидалась.
Писав мені у школу різні справи
І всі так щиро ними милувались.
І зараз я щасливо посміхаюсь,
Коли згадаю, як мене в дитинстві
Катав в візку. Завжди хотілось дуже
Побути у твоєму товаристві.
Я пам'ятаю творчі всі вечері,
І як сніговиків разом ліпили.
В візку катав мене, здіймав до стелі,
Здавалось, наче виростають крила!
Спасибі, рідний, за твої сюрпризи
Потрібні дуже, щоб відчути свято.
І щиро, й креативно, хоч криза.
Так може здивувати тільки тато.
А пам’ятаєш, як навчав водити?
І як у мене зовсім не складалось?
Але ти не здавався, зрозуміти
Мене хотів і в тебе це вдавалось.
Обожнюю твої дотепні жарти,
І, навіть, як глузуєш з мене трохи,
Без цього всього, мушу я сказати,
Не вийшло б в мене сп’ястися на ноги.
Татусику, спасибі за поради,
Твої, які завжди такі доречні.
І, як тобі не важко, мої справи
Вирішуєш ти просто безкінечно.
Куди б мене життя не посилало,
Ви з матінкою завжди приїзджали.
В пакунках смакоти завжди чимало,
Гостинці вже на мене скрізь чекали.
Пробач, Татуню, що я так далеко,
І що не беру участь в хатніх справах.
Рятуєте мене від небезпеки,
А я гублюсь буває, наче в чарах.
Але люблю ВАС так, як і раніше,
А може трохи більше, бо доросла
І стала розуміти вже частіше,
Як ображаю часом ВАС не зо зла.
Спасибі, мій найкращий, за події,
Що дякуючи лиш тобі здійснились.
Даруєш НАМ опору і надію.
Пройшли роки – нічого змінилась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594242
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2015
автор: Ая