Коли стане темно в кімнаті,
Я торнуся твоєї руки.
І ми станем безмежно багаті,
Рахуватимем разом зірки.
Відчуваючи стукіт у грудях,
Наших двох невгамовних сердець.
Зволікати з тобою не будем,
І мовчанню покладем кінець.
Покидаючи простір свідомий,
Ми заповнимо ніжністю час.
Не втрачаючи відлік розмови,
Наповнятимем силою нас.
***
Переплети ілюзій тілесних,
Перехоплюють спротив душі.
Між туманами ранків небесних,
Розчиняєш свій запал в мені.
А уста поглинають кохання,
Що даруєш мені ти раптово.
Під щасливі наші зітхання,
Ми закінчимо спільну розмову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594248
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2015
автор: Марта Скварко