Течія бурлить, клекоче,
Води камінь точать,
Біля річки на пагорбі
Древній дуб шепоче…
Шепче старий,шепелявить
Жолуді кидає,
Про життя своє в століттях
Щось розповідає…
Повз нього пройшло чимало
Людей добрих й хтивих,
Його крона прикриває
Й козацькі могили…
Під тим дубом кохалися
Й клялися довіку,
Бути вірними в любові
Жінки й чоловіки…
Бачив дуб той війни й сльози
Бачив і наругу,
Часом плаче ,як дитина,
Не втримавши тугу…
Осипає жовте листя
Встеляє землицю,
Щоб коріннячку старому
Під ним обігріться
Швидко,швидко пройде зима
Старий дуб ожиє,
Щедро вкрасить свою крону
Й людей обігріє…
Бо у нього стільки сили,
Що вистачить знову
Століттями ще зростати
Та вести розмову..
10.07.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594272
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.07.2015
автор: Галина Р