Серед лісу могутнього
Плещуться озера,
Їх з’єднали між собою
Підземні джерела
Хвилі Світязю грайливо
Кличуть за собою
Чарівниця Русалонька
Не дає спокою…
Серед ночі,коли місяць
Сріблом виграває,
Вона знову до бережка
Тихо підпливає..
Розпустила свої коси
Зорі в них вплелися
З вуст чарівних,медовії
Пісні полилися…
Все завмерло,причаїлось
Тільки пісню чути,
Лісові усі мешканці
Стоять мов прикуті…
Бо у неї така врода,
Що місяць згасає,
Та щось ніхто не приходить
Хоч вона й чекає
Запінилась, розгулялась
По Світязі хвиля,
Це Русалонька зібрала
Підводне довкілля…
Досхочу порозважались,
А вже на світанні
Зникнуть в глибини озерні
Нічні ті гуляння.
Світязь знов до себе манить
Срібною водою,
Яку наша Русалонька
Береже з любов'ю.
10.07.2015.Галина Рибачук-Прач.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594304
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2015
автор: Галина Р