Шовковим присмерком спадала ніч на плечі,
Ховала по́квапом оголення долонь.
І, як ніколи досі ще, доречно
Зіткнулись дві півправди безборонь.
І поки погляди ховались в засором’ї
Під ковдру вій і під гладі́нь думок,
Її рука лежала тихо в комі,
Його рука вже змірювала крок.
І, подолавши пі́дступи бар’єрні,
Ковзнули пальці через рубікон.
Від зорогля́дих млявих браконьєрів
Їх ніч запеленала в тихий сон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594322
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2015
автор: Юлія Кириленко