Її пологи видались важкими,
На мить якусь відкинуло з життя,
У муках провела оті години,
Щоб народити крихітне дитя.
Оте таке маленьке ніжне чудо.
Хіба буває вище щось на світі?
- Оце вже залетіло,- кажуть люди,-
Оте дівча, ще майже малолітнє.
Перерізає лікар пуповину,
І дихає дитя, нове життя.
Кого чекала, донечку чи сина?
На двох тепер одне серцебиття.
Позаду місяці поневірянь,
Вагітність - як біда, і батько втік,
Запліднилась - і жди тепер страждань,
Бо секс - лише хвилини милих втіх.
Мала, іще не тямить у житті,
Аборт зробити запропонували.
Та де дістати грошенята ті?
- Народжувати буду.- прошептала.
Замордував одразу токсикоз,
Тошнота і блювота в самий раз,
І страх немов легесенький гіпноз
Їй у думках паяв шалений джаз.
У п'ять дитя забилось в животі,
Турляло, завдавало трохи болю,
Невинне ще й не знає, що в житті
Воно неждане вилізе на волю.
А малолітній що до того діла,
Коли дорожче пиво й цигарки,
Й сама не зна від кого залетіла
В свої незрілі юні ще роки.
Дарма, що часто тягне на солоне,
І бігає вночі в ногах судома,
Одна з бідою в парі тихо стогне,
Бо так вбиває тяжка невідомість.
Перейми почались якраз тоді,
Коли ще перегар не вийшов з рота.
Пологи. Метушаться лікарі...
- У вас синочок!- щастя ні на йоту.
Оте дитя неждане і невинне
Несла з лікарні наче тяжку ношу.
-Навіщо мені здався?- каже сину,-
Не хочу я тебе, а хочу грошей.
Не встигла нагулятися іще,
У неї в голові лиш тільки вітер,
У голову безглузда дурь пече,
Її ніхто не вчив красиво жити.
Байдужа, і душа її нечиста
Планує вже позбутися маля,
Сміттєвий бак таке прекрасне місце
Туди кладе крикливе немовля.
Навколо ні душі, ніхто не бачив,
Тікала звідусіль і в нікуди,
Нехай оте крихке на повну плаче,
Вона тепер позбулася біди.
І неважливо, що жарке це літо
Оте дитя придушує у сни...
Бо діти у житті не завжди квіти,
Для когось це жалючі бур'яни.
08. 07. 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594348
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 17.07.2015
автор: Віктор Остроух