БІЛЬ МОГО НАРОДУ

                     БІЛЬ    МОГО    НАРОДУ  

Біль  мого  народу  вже  меж  немає!
Коли  батько,  мати,  дружина,  дитина,  дівчина.
Сина,  чоловіка,  батька,  хлопчину  свого  ховає!  
І  горем  вбита  всіх  родина,  що  загинула  українська  дитина!  
Мати    та  батько  ридають  та  владу  нашу  проклинають.  
Тому,  що  хочуть  в  країні  то  й  вони  витворяють!  
Дружина  за  чоловіком  в  яму  стрибає,
Кричить  на  кого  ти  мене  з  дітьми  залишаєш?
Залишив  ти  мені  два  синочки  та  лапочку  дочку.
Що  тепер  я  маю  робити,  куди  іти,  кого  і  що  я  маю  просити?  
Я  без  тебе  тепер  не  зможу  жити,  як  я  маю  дітей  ростити?  
Ти  в  мені,  я  на  тому  ставлю  крапку,  і  не  знімаю  з  себе  твою  сорочку!  
Ти  любив  свою  Батьківщину  так,  як  і  нас,  свою  родину.
За  нас  та  за  свою  країну  ти  віддав  своє  життя.  
Коли  була  тривога    за  нас  та  Україну,  ти  мав  серцебиття,
І  не  задумуючись  ти  віддавши  життя,  пішов  у  домовину!  
Влада  не  повинна  відноситися  до  свого  народу,  як  тварина.
Коли  на  війні  помирає  мужчина,  хлопчина,  чиясь  дитина!
Народ  –  це  є  влада!      Народ  –  це    є  сила!  
Кожна  сім'я  героя  нічого  не  повинна  просити,
Держава  сама  довічно  має  всіх  нагородити!  

17.05.2015  р.
А.  Рогуля

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594366
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2015
автор: РАЙ - Рогуля Андрій Йосифович