шипить і плеще в очі срібна піна
пливуть хмарин поплетені вінки
серед березового цукру і проміння
вони муркочуть кішки та жінки
ми біжимо торкаючись губами
межи деревами які біжать назад
немов налякані тікають білі дами
яких жене у ніч страшний пірат
нам шумовиння очі виїдає
і сльози падають через веселий сміх
немов русалки нас заскоботали
і кинули вмирати тут на сніг
сміятися нас кинули на сльози
у кішок натовпі в оточенні жінок
ми потопаючи хапаємо за лози
і за небес незгасливий вінок
і хвилями тіла на берег плещуть
у горлі тріпаючи дзвінко язиком
кішки муркочуть і деруть нам ноги
і місяця пливе рогатий ком
і місяця пливе рогата миша
на чорному дірявому листку
а ми цілуємось неначе світу більше
не буть уже на нашому віку
[i]- воно позбавлене ком і крапок навмисне.
- біжимо торкаючись губами. Тобто, вони цілуються навіть "на бєгу". Наскільки це можливо уявити. Повний, так би мовити, контакт.
- межи деревами які біжать назад. Це, в принципі, дитяча забавка уявляти, ніби не сам їдеш, а все зворотнє рухається навпаки...
- білі дами. Це десь почасти від "Білої богині" Роберта Грейвса (Robert Graves. "The White Goddess: a Historical Grammar of Poetic Myth"). Історична граматика поетичного міфу, мда... Але з "піратами" в єдине - це просто така кумедія.
- тріпаючи дзвінко язиком. Тобто, голова то наче двоник, а язик у роті - то "язик" дзвона. Зворотня метафора, чи шо?
- на чорному дірявому листку. Знову-таки зворотній образ. В тому розумінні, що зорі не точки світла в порожнечі, а ніби проколоті дірки в темній масі, через які пробивається загальне світло з-позаду.
- рогата миша. Я досі дуже пишаюся цим образом. Це, мені здається, найкраще, чого я головою досягнув. Це наче такий маленький Осіріс пливе на всесвітньому листку, крізь який пробивається зоряний вогонь. У-у-у... І миша - на протилежність кішкам-жінкам, у яких була своя єбипецька богиня.
- це не стільки розумовий, скільки чуттєвий віршик... Пра любоффь, велика справа, називається.
- не буть уже на нашому віку. Тут, частково, деякий біблійний апокаліпсис. Вони настільки еротично роздратовані, бо відчувають, що це остання можливість...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2015
автор: dydd_panas