Ніхто не розуміє моїх слів,
І серце тихо тане у долонях
Таких чужих, і в той же час своїх.
Сильніше біль врізається у скроні.
Я марю сотнями чужих світів,
І розриваю нігтями свої груди.
Бо крик сильніший за мільярди слів,
Бо тільки вітер завжди поруч буде.
Роблю, а думаю вже потім,
І ніби так, та когось ріжу без ножів.
Завжди одна. Хтось скаже: "Годі!"
А я шукаю шлях поміж чужих шляхів.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594555
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 19.07.2015
автор: Імла