Буває часто матінка сумна
І в мить сіяє, як побачить сина,
Сама живе, не легко, бо сама,
Така у неї доля особлива.
Прийдуть сусідки віку одного,
Бо кожна теж живе одна у хаті
І дивляться по «телеку» кіно
Із тих часів… Їм є про що згадати.
Лежать в сирій землі чоловіки,
Вже кожна з них навчилася косити,
Дітьми лише протоптані стежки,
Ради дітей і внуків варто жити…
Буває часто матінка сумна
І в мить сіяє, як побачить сина,
Сама живе, не легко, бо сама,
Така у неї доля особлива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594576
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.07.2015
автор: Віталій Назарук