Сама в кімнаті. Свічка на столі.
Горить вогонь. На стінах тіні.
Такі смішні й такі невинні. Тіні.
Думки летять в примарний світ,
де тепло так і так спокійно,
так весело і так надійно. Вільно.
Спіймала мить в'юнку, хитку.
Вона вогнем горить, пече.
Стисну в долоні, залишу іще. І не втече.
Струна крізь тіло, з долу й до небес.
Та не чіпай!! Нехай дзвенить,
сміється, плаче чи кричить. Звучить.
Легенький подих, тихий вітерець.
Вогонь здригнувсь. Відкрила очі.
Уже я не в полоні ночі. А хочу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594728
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2015
автор: Юлія Сніжна