Отак промчати по життю болідом
Не зачепивши жодну із зірок…
І осінь, що сховалася за літом,
Мою поставить долю на зеро.
І я не зможу більше вже мовчати.
Трава проб’ється вперто крізь асфальт.
Я відшукаю в осені початок,
Я поновлю усі свої права.
Це теж удача, дякувати Богу.
Вона блукала між десятків літ –
Зайти, усі зламавши застороги
Себе самого на оцій землі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594795
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2015
автор: stawitscky