Той величезний ясень біля хати
Закрив все небо, спинив і час.
Не міг колись я навіть знати,
Що він беріг від зла всіх нас.
Та час ішов і кляті супостати
Зрубали ясень, як прийшла зима.
Бо вийшло так,.. що біля хати
Електролінія лягла.
І розійшлися ми тихенько з дому,
Опустіло з часом все село...
От так цей ясень ставив кому
І снігом пам'ять занесло...
Цих ясенів спиляли так багато,
Що голе стало усе село.
Від світла не з'явилось св'ято,
А в серці зникло "джерело"...
Всі "отці" завжди несуть прогрес в народ,
Та все вилазить потім боком...
Жук колорадский згриз весь... город,
А "нове" пре... з кожним роком.
А ясень той стоїть перед очима,
Хоча пам'ять снігом замело...
Стоїть дитяче, тихе диво
І в небо тягнеться воно...
1970 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594906
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.07.2015
автор: Володимир Кухарчук