Іноді хочеться так тихенько й безслівно спати.
Отак, без сновидінь. Особливо, без кошмарів.
Часом хочеться помалу тонути в пітьмі твого розуму
Так спокійно і не думати, а лише відчувати.
Тебе поряд завжди і постійно, такого мого.
Твоє тепле тіло і гарячі вуста... крізь сон.
Крізь дим спаленого нами світовідчуття.
Крізь не наших планет брехливі слова.
Пошепки й криком потребувати повітря.
І у відповідь мати: "Не судилось.Шкода..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2015
автор: O.Lorelay