[i]Може, трохи нетрадиційно.
Та із пісні слова не викинеш!
Писав... з натури! Така вже
правда життя!.. Навіщо її
п р и п у д р ю в а т и . . .
[img]http://filmxonline.net/uploads/posts/2013-01/1358770205_2.jpg[/img]
[b][color="#0080ff"]В небі спахнули яскраво дві зорі,
По́рівці, самітно - не зійшлись…
Бо одна давно уже вгорі,
Інша – лише прагне в Божу вись.
Приспів:
Зіронько моя,
світи в путі, мені світи…
Я до тебе, мила, йду!
Все життя до тебе, мила, йду...
Я до твого неба притулюсь…
Як відчую вроду молоду,
Повернусь на землю, повернусь.
Приспів.
Так судилось нам уже повік –
Бог проклав для нас одну стезю:
Я – невільник твій і... чоловік,
Ти ж пасеш на хуторі козу…
Приспів.[/color][/b]
20.07.2015
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594934
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2015
автор: Олекса Удайко