Музика Віктора Охріменка (Віктор Ох)
Чайкою б злетіти і в небесну вись!
І шептати «вниз лиш не дивись»
Сонце вже лягло на небокрай.
Хвилі гладять стомлений пісок.
Може пекло це, а може – рай.
Наче шлях відкрився до зірок.
Чайкою б злетіти і в небесну вись!
І шептати «вниз лиш не дивись»
Хочеться, як Янголи святі,
Крилами змахнути – і за мить
Мчати до незвіданих світів…
Ниє серце, мліє і болить.
Чайкою б злетіти і в небесну вись!
І шептати «вниз лиш не дивись»
Але доля випала така,
Нам безкрило між земних довкіль
Волі все жадати крізь віка
Й відчувати між лопаток біль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594950
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.07.2015
автор: Валентина Курило