Обійми мене в полі з ромашок,
там де вітер і неба блакить.
Де метелики й сотні комашок,
де струмочок маленький біжить.
Обійми, там де море і хвилі.
Захід сонця неначе в кіно.
Чи в маленькій кімнатці в квартирі,
де свічки, шоколад і вино.
Обійми, де деревами кручі,
як руками торкаються хмар.
Хай в ці милі болотяні очі
Світить місяць, неначе ліхтар.
Обійми десь в спекотній пустелі.
Дай відчути, що я не одна.
Побудуй там намети і скелі,
так зроби, щоб з'явилась вода.
Обійми мене там, де весною,
пахне цвіт в яблуневих садах.
В тому травні, де поруч з тобою,
я забула про відчай і страх.
Обійми як проміннями сонце
обіймає простори землі.
Вітром стань, що легенько в віконце,
надає прохолоду мені.
Обійми мене там, де в тумані
ніц не видно, і мокра трава.
Де від дотиків наче в дурмані
закрутилась моя голова.
Обійми...більш нічого й не треба:
ні дарунків, ні клятв, ані слів.
Обійми так, неначе до тебе
обіймати ніхто і не вмів!!!
© Юлія Сніжна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595188
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2015
автор: Юлія Сніжна