Ніжний дощ – посивілий колишній коханець -
тихо й сторожко вулиці пестить навскіс,
склав громи – як злидар в кимось згублений ранець,
й вибачаючись,м’яко торкається кіс.
Слізний погляд кладе на будівлі й городи,
на мої теплі груди й забуте лице.
...Так,він – дощ, і ходить в чоловічій подобі -
для померлих – табу,і я знаю про це.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2015
автор: Любов Матузок