Поема про проституцію
Ще юним і дурним подавсь
Я в дальній Мандалай,
Де у бірманку закохавсь,
Прекрасну, наче рай.
Не шкіра - золота сувій,
І вигин чорних брів:
"Переспимо, - сказав я їй, -
За двадцять срібняків?"
У погляді її, здалось,
І цнота, й сум горять.
Прошепотіла діва щось...
Почув: "За двадцять п'ять".
ОРИГІНАЛ ТВОРУ - у коментарі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595344
Рубрика:
дата надходження 22.07.2015
автор: longavojo