Не бережемо почуття,
котрі даровані нам Богом,
Образи сиплемо на тих,
хто вчора був рідніш усіх.
Себе поводимо ми так,
мов безкінечна ця дорога,
Допоки Провидіння нас,
укотре, підійме на сміх.
Що буде завтра хто вгада,
що нас чекає за годину?..
Аби не рвали кіс собі
від невиправного жалю...
Бува, згорає як сірник,
вам дуже дорога людина,
А ви не встигнете уже
сказати їй:- Тебе люблю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595350
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.07.2015
автор: Патара