не бережем завжди того, що маєм
і погляд винний від людей ховаєм,
від друзів, від батьків чи від дружин…
і плачем втративши ту цінність, як довіру,
та сліз вільгу змива любов їх щира,
лиш Бог запише гріх іще один -
у списки, що складає з роду-віку,
ще від Адама їм немає ліку,
бо кожен знає, що святих нема…
лиш він Творець судом карати може
в тих категоріях, де заповіді Божі
та наша совість грішна і німа.
наш світ жорстокий, світ наш божевільний,
тіка від істини святої у підпілля,
та око Боже бачить й в глибину…
рука Його карає і прощає,
ти жив, грішив і ось тебе немає –
заснув навіки у безмежжі сну.
в свою Голгофу хрест важкий довіку
нести потрібно жінці й чоловіку,
і падати, й вставати із колін…
хоч не Варава ти з доріг бандитських,
І не Пілат, що править судом світським,
та судний день у кожного один.
на Божий суд – в хрестах як на параді -
ставати всім , хто - бідний, хто - при владі,
і тим, хто золота зарив мішок…
і не поможуть сльози і багатство –
хтось піде в пекло, хтось у Боже царство -
всім по заслугам відміряє Бог…
* Йом кипур - судний день
_____________________________________
© 30-03-2007, Ханой
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59539
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.02.2008
автор: drillinger