Слухаю ніч,
Що мій сон затулила собою.
Це їй не важко,
Бо надто широка в плечах.
Треться, мов кішка,
Об шибку щокою рябою,
Змовницьким шепотом
Знову і знов улеща.
З хати виманює.
Що їй від мене потрібно?
Може, нема з ким порадитись,
Погомоніть?
Забарабанила пальцями
Дощику дрібно.
Мабуть, таємне щось
Хоче повідать мені.
Вийшла.
Та ніч якось враз
Підозріло замовкла.
Перед порогом стояла
Бузковим кущем –
Буйно розквітлим, пахучим
І радісно мокрим!..
Ось і причина.
Чого ж мені треба іще?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595447
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2015
автор: Ніна Багата