Сиджу, застигла з ручкою в руці,
Чистий папір зволожила сльоза.
Шукаю слів, щоби твоїй душі,
Донести ту любов, що не вмира.
І в склепі ночі світить світлячком,
Й твоє тепло торкається пера.
Вертає час кохання, де обом,
Хмелили голови танки гріха.
У млості падали й летіли ввись,
Боги благословляли звідтіля.
Коханий мій, ти тільки не барись,
Твоєю хочу бути, я - твоя.
23.07.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2015
автор: Валентина Ланевич